півгодини в машині
з корзиною квітів
та фотоапаратом
призводять до таких наслідків:

( Дивитись ЩЕ )

Цілий день дивився TV. Тепер я розумію зміст багатьох розмов та жартів. Я знаю що таке Перепечкін, жуки в Coca Cola та розважальні програми на Першому Національному (чьорт написав як "Націоанальному" прям по Пелевіну описка).
На рахунок того що телевізор відключає мозок я абсолютно не згоден. Під час перегляду в мене виникало купа запитаннь, які так і хотілося задати Гуглу. Наприклад:
Чого в американських серіалах смішно від діалогів, а в російській від акторської гри? (від діалогів там хочеться плакать, когнітивний дісоннанс наше всьо).
Чого ведучі ранкових телешоу одночасно либляться та дивляться поглядом повним ненависті?
Чого в студію ранкових телешоу приходять якісь люди і починають розказувати коли вони востаннє їхали на метро?
Чого в рекламі провидиці Неллі на екрані писало "Наталя"?.
Чого в сюжеті про журнал "Сучасник" не розповіли про походження його назви? (За моїми здогадками засновники любили часник і назвали в честь нього журнал).
Чого 5 канал називають "канал чесних новин" а не "канал Ретона"?
Чого М1 показувати можна, а Hustler ні, за рівнем музики вони однакові, але ж в Hustler набагато художніша картинка?
Чого в серіалі "Друзі" на  задьному плані часто трапляються російські плакати?

And yet it moves за жанром відносять до платформерів головоломок. А простіше це "mario в якому треба багато думати". При чосу процес "думання" тут скоріше не логічний а інтуїтивний.
Суть гри полягає в тому, що потрібно довести паперового чоловічка до певної точки що переводить його на інший рівень. Гравець може рухати не тільки самого чоловічка, але й крутити весь рівень. Тобто якщо перед гравцем стінка то він може перетворити її на підлогу, перевернувши весь "світ" на 90 градусів. Всі рівні немов вирізані з шматочків паперу, і мають відверто абстрактний характер.
Ця гра це прекрасний тренажер для мізків, бо для проходження рівнів потрібна не швидка реакція а розвинуте просторове мислення. Необхідно розуміти і використовувати момент інерції, обертаючий момент та інші фізичні поняття, щоб мати можливість перейти особливо складні ділянки, яких в грі дуже багато. Сам персонаж дуже крихкий і падіння навіть з невеликої висоти призводить до загибелі, крім цього на рівнях зустрічаються "чорні діроки", вогонь та всілякі хижаки, які теж досить швидко призводять закінчення гри. Інколи починаєш просто ненавидіти розробників за складність деяких рівнів, але й радість від проходження особливо складних ділянок теж величезна.
And yet it moves можна пройти за вечір, але враховуючи її складність скоріше за все процес її проходження може розтягнутися на досить довгий час. Але витрачений час цілком вартує того, якщо ви любите поламати голову над складними і цікавими задачами.

Я люблю компьютерні ігри. Звичайно я не граю у все підряд, але водночас намагаюся бути в курсі всіх новинок, та бути ознайомленим з усіма "класичними творами". Загалом компьютерні ігри для мене такий же елемент культури як музика чи кіно.
Хоч в переважної більшості людей до компьютерних ігор досить зневажливе. Якщо людина каже "Я люблю дивитися артхауз", то це вимовлється з почуттям типу "дивісться який я розумний та просвітлений". В той же час коли хтось і каже що полюбляє грати в компьютерні ігри то це вимовляється в тоні типу "ну в кожного є свої слабкості, ось таке в мене дурне захоплення".
Як на мене таке зневажливе ставлення до ігр цілком неправильне. Бо зараз є багато ігор які в своїй художності та інтелектуальному рівні значно перевищують не тільки звичайний кінематограф, але й елітарні фільми. Це цілком логічно, враховуючи те що розробники ігор мають значно більше засобів впливу на гравця ніж режисер фільму. Мова звичайно не йде про високобюджетні ігрові блокбастери з новітньою графікою та озвучкою від голівудських знаменитостей. Справжні шедеври створюються маленькими, маловідомими студіями, які як правило знаходяться дуже далеко від офісів Electronic Arts чи Ubisoft.
Тому в подальшому буду намагатись висвітлювати ті ігри в які я граю, і які варті того щоб в них грали інші. Для цього навіть вперше в рамках цього ЖЖ буде введений тег - "games")
п.с Було б цікаво дізнатися френдівську думку про ігри. Хто в шо і скільки часу грає?

Вчора написав довгий пост про поїздку у Львів. З описами світанку в загальному вагоні, губної гармошки на нічному пероні, бруківки що пекла в ноги та пива що холодило горло. Але світло вчора вимкнулось, а сьогодні я випадково сказав ЖЖ "Не сохранять черновик". Того багато літер не буде. Викладу лиш фотку в підтвердження того що на "Gogol Bordello" я був. Фотка знята на Nokia N95, ібо фотіка по певним причинам я на концерті не мав.

Зранку прокинувся з відчуттям що треба знімати чорно-біле німе кіно. Потім в статусі 3_14ccaninny прочитав шо йому теж сьогодні прийшла до голови така думка. Не здивуюсь якщо вона пришла сьогодні ще до багатьох людей.
Але пост не про те як до моєї голови прийшла якась думка, а про фільм, який я завдяки їй переглянув. І це фільм Дзиги Вертова - "Человек с киноапаратом", знятив в 1929 році.
З самого початку фільму повідомляється що в ньому відсутній сценарій, актори та відповідно будь який сюжет. А сам фільм названо "кино-експеримент" що покликаний відділити кіно від театру та літератури.
Фільм дійсно експериментальний, але на відміну від більшості сучасного арт-хаузу дивитися все що відбувається на екрані дійсно цікаво. Незважаючи на відсутність сценарію та акторів автору вдається задавати глядачу глибокі філософські питання, про які можна подумати одночасно насолоджуючись зміною ідеально змонтованих кадрів. Перед очима пробігає те як люди народжуються, одружуються, розлучаються, помирають, займаються спортом, відпочивають на пляжі та пьють пиво. І виникає якесь відчуття спорідненості з усіми цими вже давно померлими людьми. Бо незважаючи на те що пройшло 80 років, те ж саме відбувається і зараз, трохи інакше але по суті зовсім так само.
А ще в цьому фільмі дійсно відчувається якась "українскість". І вона проявляється не через шаровари та козаків (яких звичайно в фільмі нема), а через миттєві покази вивісок на магазинах, написах на смітниках та поштових ящиках, чи навіть через букву "Ї" на друкарській машинці.
Через весь фільм також проходить прекрасна музика, достойна того щоб слухати її окремо, як музику, а не просто саунд до фільму. Охарактеризувати музику складно, вона змінюється від мінору до мажору відповідно до зміни картинки на екрані. І найголовніше вона зовсім не набридає, як це часто стається з музикою в німих фільмах.
Всім хто зацікавився цим фільмом та хоче налаштуватися на філософсько-медитативну хвилю варто переглянути це кіно.
Скачати його можна через спільноту fotobooks . За ось цим лінком.

сейчас получение диплома превратилось в обычный мудатский ритуал, который должен пройти каждый. (цитата посту на Хабрі)
це щодо обов`язкових постів про державні іспити та "систему освіти" в цілому.
А справа від мого будинку заходить сонце
А попереду мого будинку гроза
А над моїм будинком чисте небо
А під будинком горланять коти
У цьому всьому має бути якийсь потаємний зміст
Але я тільки знаю, що зараз не можу вибігти кудись щоб сфоткати все це
А ще в мене нема квитків до Львову
Це так тупо бути від когось хоч трохи залежним
хочеться знімати анімаційні фільми
принаймі я можу бачити їх в своїй голові
але немаю вміння їх звідти витягнути
а зараз вимкну комп
і буду читати "Геодезические работы в землеустройстве"
Не люблю незакінчених справ та недочитаних книг

Геніальний комедійний серіал. За останні два дні передивився всі три сезона (кожен з яких правда складається лише з 6 серій по 20 хвилин). Гумор на рівні Монті Пайтонів та Стівена Фрая і Хью Лорі. В серіалі переплітаються пародії на різні фільми із звичайними комедійними ситуаціями, при чому на протязі всіх сезонів я не помітив жодного дурного чи плаского жарту. Автори серіалу стібуться над всім включаючи самих себе. В ньому нема якихось складних думок та непередбачуваних поворотів сюжету, масштабних декорацій та компьютерної графіки. Все досить бюджетно, і після кожного жарту за кадром лунає сміх, в більшості випадків це дратує ("смех мертвецов" як писав Поланік,), але тут на нього не звертаєш уваги бо все одно цей сміх заглушується власним.
Описувати персонажів сенсу нема, бо все одно краще одразу починати дивитися серіал.
п.с.Попереджу тільки, що все це шоу несе жахливу пропаганду пияцтва, куріння та читання книжок, тому будьте обережні.
п.п.с.Під час перегляду варто утриматись від вживання їжі та напоїв, якшо звичайно в вас на моніторі нема скляного, легко миючогося покриття.
п.п.п.с. щоб зрозуміти суть серіалу варто подивитися це відео (в ньому нема спойлерів).

( читати про кожного персонажа )
фото знято edward_tur  і взято з gr_czernowitz . Оригінал тут.
Текст про богів взято тут.

На цей раз фест сподобався значно більше, ніж в минулому році. Може просто тому що цього року прийшло більше знайомих людей, а може і справді завдяки гарній організації. З погодою організаторам та учасникам фесту однозначно пощастило, сонечко+гарні хмари створювали прекрасну атмосферу.
Загалом фест виглядав якось так:

( Читати та дивитися далі )

повітря пахне громом
так не грозою
а громом
бо це зовсім інше звучання
як вино називати грогом
ніби так само
та зовсім інакше
це не пояснити,  не описати
можна тільки почути
чи скуштувати

Вечір суботи. А завтра свято. Безлюдно на вулицях. Безлюдно в мережі.
Може того і хочеться щось написати. Бо тільки коли навколо мало людей, можна почути чиїсь слова.
Зараз я втомлений. Фізична втома відрізняється від розумової. Коли цілий день просидіти за ПК вивчаючи законодавство, то вечірня втома буде виявлятися в пришвидшеному ході думок, та загальній знервованості. Але якщо цілий день носити мішки з цементом та відра з будівельним сміттям, то ввечорі наступить справжній душевний спокій. Хочеться повної росслабленості та непорушності в тілі, і тільки в голові можуть повільно літати якісь думки. А ще може грати музика. Так в тролейбусі я насолоджувався Modest Mouse і думав про те що після дощу всі вулиці виглядають дуже беззахисно. І чорт його знає, як вулиця може виглядати беззахисною, але чомусь мені подумалось саме так. А зараз я слухаю Pink Floyd і пишу цей пост. А ще перед цим я написав смс, саме "написав", а не "відписав", як буває зазвичай. Просто так, захотілося передати свою коротку думку і смайл. Напевно як би я не був таким втомленим, то вже взявши телефон до рук, я б подумав щось типу  "та кому вбіса цікава твоя думка і твій смайл, маєш ровер і катайсі як то кажуть". Але втома не дозволяє робити такі складні розумові побудови і цитування ще не класичних музичних творів.
Щось я починаю писати довгими фразами і це тавтологічно починає мене знуджувати. Того переходячи до висновків зазначу шо життя непогана штука. Навіть якшо на закінчення дня тяжко підняти руки вкриті свіжими мозолями, а червоні від цементового пилу очі постійно намагаються заплющитись.

29.06.09. Буду у Лемберзі ібо таке пропускать нізя. Посилено ментально  відганяю всяку хуйню (типу переносу ДЕКу)  від 29 дня червня.