30 листопада 2009 року кандидат на пост Президента України Арсеній Яценюк відвідає Маріуполь.

О 17.00 розпочнеться зустріч кандидата з мешканцями міста (площа Леніна).

У цей час мешканці Донецької області також зможуть взяти участь у мітингах-телемостах із Арсенієм Яценюком в містах Амвросіївка, Велика Новосілка, Волноваха, Володарське, Вугледар, Докучаєвськ, Мангуш, Мар’їнка, Новоазовськ, Тельманове.

Загублене, знівечене,
залишене,
півкроку до освічення:
залиш мене.
Півкроку до пробаченя -
віддалено,
пробачення призначено
до спалення.
Чужими почуттями
заколисане,
знівечене не нами,
тільки списами
убите, розіп'яте,
переписане
живому вже не стати -
сльози висохнуть.
Чорнилами чорнили ми
зі списами
по білому білилами
написане.
Чужими почуттями
заколисані...
човнами залишилися
без пристані.

Закидываю свежачок :



Джо Сарджент





Старик

http://raspetrov.livejournal.com/2720.html
тут роздають запрошення на Google Wave.
Ще не знаю навіщо це мені, але хай буде.

П.С. Одна з умов отримання запрошення - це отакий пост.
Так що нє обєзсудьтє.

заходити на дропсівський сайт просто подивитись буває чрєвато. я зашпорталась за отакий жакет і мене не спинили описи тільки англійською і німецькою. три дні медитування на фотку, тематичні рукодільні словники - і фсьо прояснилось:)). було оббігано пів Львова в пошуках правильної альпаки. а потім всі нагальні справи відсунуті на тиждень, бо хотілось доробити тут же. найбільше мені подобається, що все в"яжеться одним куском і ніякого зшивання до купи не тре.

Со мной постоянно что-то такое приключается. Особенно если много снов за короткий период или много книг, или фильмов...
Вот только что переодевалась. Смотрю, а у меня четыре пальца на левой ноге, вместо пяти.
Стою и думаю "Странно, как это я раньше этого не замечала? Как же я делала педикюр и не замечала, что у меня одного пальца не хватает?"
По итогам: показалось.

Видався на диво вільний день.Коли можна поприбирати вдома.Сховати нарешті(!) літні плаття до шафи. Помедитувати. Згадати юність. Гучно ввімкнути Земфіру. Подумати, що її ні з ким не сплутаєш, що той настрій, який вона приносить - теж тільки її; що немає в ній якоїсь робленої дєвучковості, чим гіршить багато хто на естраді і не тільки, відсутнє плюшеве кокетування.
P.S. Зібралася з думками, написала давнім знайомим. Здивуються...

маю вкантактє 38 людей про яких написано шо вони друзі
вирішив протестити всі переваги даного ресурсу
:

• Знайти людей, з якими Ви коли-небудь вчилися, працювали або вiдпочивали.
• Дiзнатися бiльше про людей, якi Вас оточують, i знайти нових друзiв.
• Завжди залишатися у контактi з тими, хто Вам близький

от вчора втретє за місяць змінив дату ДН і виставив сьогоднішнє число
в результаті за 14 година маю наступні результати* :
двоє людей привітали на стіні
двоє привітали в приваті
одна людина привітала в приваті але поцікавилася чи я не жартую- я не витримав і зізнався
ше одна людина(не знає коли в мене ДН) поцікавилася чого я дурю людей, зіславшийсь на інтуїцію
ось

*з 38 людей 10-11людей знають коли в мене ДН
ше троє знають шо точно не сьогодні
4 не знають коли в мене ДН але знають мене тому перед привітання поцікавилися чи я їх не обманюю
тобто маємо близько 20 людей які мене не знають і не знають коли ДН
з них привітало 4
беручи до уваги шо в звичайного юзвєра кантакту друзів в 5-10 разів більше можна сміливо множити цифру на 20
отже маємо купу людей шо не цікавляться одне одним

висновок:
можна вигадати і сказати шо люди діяли відповідно до стратегії мінімаксу
чи ше якусь вєщь з теорії ігор
або те шо є спам-вітання на які тра відповідати спам-подяками
хотів би якийсь веселіший висновок але нема


пе.се
все це тра читати з огляду на той факт шо намагаюся виправдати створення чергового акку в кантактє
ніби допомогло))

"потрібно жити далі. навіть якщо розбиваються самі найзаповітніші мрії"

ці слова повторяла собі раз за разом, але це ніяк не допомагало. ні грама щастя, ні секунди правди, нічого. запах його духів відлякував і манив водночас, а очі притягали до себе. свідомість виключала рецептори, щоб не бачити і не розуміти що витворяє серце.

пила найміцніші напої, та навіть вони не допомагали. все одно все чітко розуміла і забутись не могла. зате його присутність просто опяняла. і то настільки, що боялась дихати, адже повітря біля нього заставляло голову сприймати все якось по пяному.

а зараз саме цього пяного повятря його присутності так не хватало

Вчера делала с Викой уроки. Заодно просмотрела ее тетрадь. Вижу - за последнюю работу оценка снижена, а всё вроде правильно. Спрашиваю:
- Малыш, это что за хуйня? Вика, а что тут учительнице не понравилось?
- У меня почерк плохой.
Ну да, не калиграфический, конечно, но буквы вполне разборчивые все. Так вот я думаю - на кой ляд (красивое выражение, да? арахаика, ёба!) современным детям красивый почерк?
Когда я была маленькой, мама иногда целые страницы из тетради у меня вырывала, чтобы я переписывала всё красиво, а не как обычно абы как. А толку? В те редкие моменты, когда мне приходится пользоваться ручкой, я пишу как курица лапой. Нет, конечно, я умею, чтобы красиво и охуенчик, но это умение пригождается мне пару раз в год, когда надо открытку подписать.
И что-то мне подсказывает, что нынешние семилетки, когда вырастут, будут писать вручную еще реже, чем мы. Так зачем сверлить им мозг на тему наклона в сорок пять градусов и крючочков правильной длинны и формы?
Плюс, если предположить, что графология - это таки не хрен собачий, то получается, что почерк в некотором роде отражает характер. Так зачем человеку насиловать себя и писать с наклоном вправо, если ему удобнее наклонять свои буковки в другую сторону?

Я так пойняв, мова йде про Ющенка і Яценюка

нє?

Чумовой мульт с явным привкусом трєша в положительном смысле! Ищите на Ютубе все серии!

( © ) lena_and_alex

Пам'ятники Голодомору в Ірландії (трафік)

Скажите, камрады, это у одного меня Gmail сдох?

UPD Мало того, что у меня - так ещё и в отдельно взятом Файрфоксе. Я люблю свою удачу.

якесь хвилювання. Знаєте, так буває, коли тисне в грудях, а не ясно чого. І не зрозуміло при тому, чи це приємне щось мене чекає, чи навпаки. Доводиться змирятися, що щось, таки, чекає і починати самій чекати оте невизначене щось.

( дуже багато слів про високі вимоги і мотивацію до навчання )

я сказала одній баришні, що дивилася спектакль по "ідіоту" на фрунзе, 103. баришня возмутілась: "какоє надругатєльство! как каму-то могло в голову прійті ставіть "ідіота" в псіхбольніце???"
(можливо, це як в онкодиспансері поставили "Раковий корпус" - придумала аналогію я. хоча лише поверхово здається, що це аналогія...)
а я от не пам'ятаю свою реакцію, коли я вперше почула, що "ідіот" іде в дурці. можливо, я просто звикла до цієї думки. але чомусь мені здається, що мене це не возмутіло... тепер думаю, а може, має возмутіть? і ніяк щось я не визначусь, возмутітєльно це чи ні...


бай зе вей, на спектакль варто сходити. як для театральної студії - вері гуд.
таке...

Сама, - тому досить шоколадки на вечерю. Щоб потім із фольги натхненно вирізати геніальні сніжинки. І ними прикрасити квартиру (поки лише дверцята шафи).



more http://picasaweb.google.com/lisova/gWatUI#