And yet it moves за жанром відносять до платформерів головоломок. А простіше це "mario в якому треба багато думати". При чосу процес "думання" тут скоріше не логічний а інтуїтивний.
Суть гри полягає в тому, що потрібно довести паперового чоловічка до певної точки що переводить його на інший рівень. Гравець може рухати не тільки самого чоловічка, але й крутити весь рівень. Тобто якщо перед гравцем стінка то він може перетворити її на підлогу, перевернувши весь "світ" на 90 градусів. Всі рівні немов вирізані з шматочків паперу, і мають відверто абстрактний характер.
Ця гра це прекрасний тренажер для мізків, бо для проходження рівнів потрібна не швидка реакція а розвинуте просторове мислення. Необхідно розуміти і використовувати момент інерції, обертаючий момент та інші фізичні поняття, щоб мати можливість перейти особливо складні ділянки, яких в грі дуже багато. Сам персонаж дуже крихкий і падіння навіть з невеликої висоти призводить до загибелі, крім цього на рівнях зустрічаються "чорні діроки", вогонь та всілякі хижаки, які теж досить швидко призводять закінчення гри. Інколи починаєш просто ненавидіти розробників за складність деяких рівнів, але й радість від проходження особливо складних ділянок теж величезна.
And yet it moves можна пройти за вечір, але враховуючи її складність скоріше за все процес її проходження може розтягнутися на досить довгий час. Але витрачений час цілком вартує того, якщо ви любите поламати голову над складними і цікавими задачами.

Я люблю компьютерні ігри. Звичайно я не граю у все підряд, але водночас намагаюся бути в курсі всіх новинок, та бути ознайомленим з усіма "класичними творами". Загалом компьютерні ігри для мене такий же елемент культури як музика чи кіно.
Хоч в переважної більшості людей до компьютерних ігор досить зневажливе. Якщо людина каже "Я люблю дивитися артхауз", то це вимовлється з почуттям типу "дивісться який я розумний та просвітлений". В той же час коли хтось і каже що полюбляє грати в компьютерні ігри то це вимовляється в тоні типу "ну в кожного є свої слабкості, ось таке в мене дурне захоплення".
Як на мене таке зневажливе ставлення до ігр цілком неправильне. Бо зараз є багато ігор які в своїй художності та інтелектуальному рівні значно перевищують не тільки звичайний кінематограф, але й елітарні фільми. Це цілком логічно, враховуючи те що розробники ігор мають значно більше засобів впливу на гравця ніж режисер фільму. Мова звичайно не йде про високобюджетні ігрові блокбастери з новітньою графікою та озвучкою від голівудських знаменитостей. Справжні шедеври створюються маленькими, маловідомими студіями, які як правило знаходяться дуже далеко від офісів Electronic Arts чи Ubisoft.
Тому в подальшому буду намагатись висвітлювати ті ігри в які я граю, і які варті того щоб в них грали інші. Для цього навіть вперше в рамках цього ЖЖ буде введений тег - "games")
п.с Було б цікаво дізнатися френдівську думку про ігри. Хто в шо і скільки часу грає?